ⓘ Вінок

                                     

ⓘ Вінок

Вінок - головний убір з листя, бадилля, гілок і квітів у вигляді обруча. Мав спочатку обрядове, релігійне значення. Пізніше - загальнонародний символ дівування: втратити вінок в народі, у піснях - означає позбутися дівування. Тому право носити вінки мають тільки незаміжні дівчата. Звичай вінків існував в Україні ще в часи передісторичні, як атрибут сонячного культу весни, що можна спостерігати у купальських піснях та весільних обрядах. В Україні назва вінка змінювалася залежно від етнографічного району: вєнок, чільце, лубок, коробуля, теремок, кодина, фес, корона, цвіток, квітка, косиці.

                                     

1. Історія

В античній Греції вінками нагороджували переможців музичних і спортивних змагань: на Олімпійських іграх нагородою був вінок з листя оливки, а переможців Піфійських ігор нагороджували вінком з лаврового листя. Вже в V столітті до нашої ери, вінок став загальноприйнятою ознакою перемоги.

У Римській імперії вінки вручалися як нагороди, наприклад, corona civica вінок з дубового листя за порятунок громадянина Риму, або corona muralis у вигляді зубчастого вінця для тих, хто під час облоги або штурму, першими ступили на ворожу міську стіну.

Пізніше стали замінювати органічний матеріал на метал, і вінок перетворився на корону. Бувши складовою оздоблення учасників обрядів або домашніх тварин, житлових і господарських будівель, вінок часто служив оберегом від нечистої сили, пристріту. Ритуальне використання вінка повязане з формою кола, та поєднують його з іншими предметами які мають отвір. Відома язичницька традиція - в день Івана Купала дівчата кидали вінки у воду і ворожили: "потопаючий вінок - смерть, що пливе - заміжжя".

                                     

2. Український вінок

В Україні вінки мали сонячну символіку. Дівчина у вінку ототожнювалася із висхідним сонцем. Також це ознака слави, перемоги, святості, щастя, успіху, могутності, миру, сонця, влади, цнотливості, молодості, дівоцтва. Плетучи вінки, дівчата співали: - заплету віночок, заплету шовковий на щастя, на долю, на милого вроду!

У повному українському вінку має бути 12 квіток: деревій, безсмертник, любисток, волошка, ромашка, цвіт вишні і яблуні, ружа, мальва, півонія, хрещатий барвінок. Деревій - символ нескореності, безсмертник - символ безсмертя людської душі, цвіт вишні і яблуні - символ материнської любові. Носили вінки цілий рік, тому за відсутності живих квітів використовувались несправжні.

Є різні види вінків: весільний, вінок кохання, клечальний, чернечий, вінок надії, відданості, розлуки. Вінок кохання мала право плести дівчина від 13 років і до заміжжя. А вінок відданості дівчина плела тоді, коли розлучалася з хлопцем і дарувала йому на прощання.

У день Івана Купала дівчата плетуть вінки, кидають у воду і по долі його ворожать: вінок, що потонув - смерть, що сплив - заміжжя.

                                     

3. Купальський вінок

Купальський вінок був обовязковою складовою купальських ігрищ. Виготовлявся він зі свіжої зелені та квітів до початку святкування біля багаття.

По завершенню обряду, вінок найчастіше знищували: спалювали в багатті, кидали у воду, в колодязь, закидали на дерево, відносили на цвинтар та інше. Частина вінків зберігалася і використовували їх потім для лікування, захисту полів від граду, відносили на городи для боротьби зі шкідниками. У східних і західних словян ворожили на вінках: їх кидали в річку і за їх рухом у воді, намагалися дізнатися долю; залишали вінки на добу у дворі, спостерігаючи, чий вінок зівяне тому загрожує нещастя; підкладали на ніч під подушку, щоби побачити віщий сон; закидали вінки на дерева: якщо вінок зачепився з першого кидка, то це обіцяло швидке заміжжя. У південній Польщі плели з польових квітів великий вінок і вішали його на верхівку спалюваного дерева: якщо вінок падав на землю не догорілим, це вважалося поганим знаком.



                                     

4. Обжинковий вінок

Обжинковий вінок - ритуальний предмет, який означає закінчення жнив, надає силу зерна майбутньому. Після завершення жнив плели обжинковий вінок із колосків зібраних на стерні або з останнього снопа обжинку. Обрядовий вінок мав бути гарним і багатопишним, його із останнім снопом забирають з поля в будинок, де зберігають до наступних жнив або до чергової сівби. На Чернігівщині плели один вінок із жита, а другий із пшениці. Вінки переплітали польовими квітами, маками, волошками, калиною і одягали найгарнішій дівчині - "княгині". "Княгиня" передавала вінки господарям, як символ щедрого врожаю та закінчення жнив. Відомий всім словянам, крім росіян і болгар, у яких цю функцію виконує останній сніп.

Жниварський вінок має різну форму. Найчастіше це звичайний круглий вінок з розміром голови. У західних словян відомі вінки у вигляді корони, вівтаря, костелу, орла у поляків, вази у словаків, У вигляді букета, перевязаного стрічкою з бантом у словаків, у вигляді великої вязанки колосся, прикріпленого до трьох сплетених з соломи ніжок, у формі маленького снопа вівса, прикрашеного квітами та яблуками Підгіря Ряшівського воєводства. Іноді жниварські вінки робили дуже великими Буковина і важкими, вагою до 2 центнерів Сандомир, вони призначалися для господарів багатих садиб; селянські вінки завжди були меншими і скромнішими. Українці робили кілька вінків, за числом засіяних культур, у тому числі з гороху, гречки та ріпаку.

                                     

5. Різдвяний вінок

У багатьох країнах в передріздвяний час можна побачити різдвяний вінок - прикраса у вигляді вінка з ялинових гілок з чотирма свічками, які закріплюють вертикально або ставлять на столи.

Різдвяний вінок був залучений до різдвяних традицій гамбурзьким, лютеранським теологом Іоганном Хінріхом Віхерном.

Різдвяний вінок з чотирма свічками ототожнюється із земною кулею і чотирма сторонами світу. Коло символізує вічне життя, яке дарує Воскресіння, зелень - колір життя, а свічки - світло, яке освітить світ на Різдво.

                                     

6. Література

  • Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. - Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат "Збруч", 2004. - Т. 1: А - Й. - 696 с. - ISBN 966-528-197-6., М. Крищук.


                                     

7. Посилання

  • Вінок // Українська мала енциклопедія: 16 кн.: у 8 т. / проф. Є. Онацький. - Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. - Буенос-Айрес, 1958. - Т. 1, кн. II: Літери В - Ґ. - С. 173–175. - 1000 екз.