ⓘ Дукач

                                     

ⓘ Дукач

Дукач, дукат, личман, ягнус - прикраса у вигляді великої медалеподібної монети з металевим бантом, прикрашеним камінцями. За дукачі правили в XI-XVI ст. "змійовики" виробництва місцевих золотарів, з XVI ст. - німецькі золоті, срібні, бронзові та латунні релігійні медалі, австрійські дукати Марії Терезії, а пізніше російські рублі та місцеві вироби з різноманітними зображеннями. Носили їх на Лівобережжі, Чернігівщині, Полтавщині та Слобожанщині. На Полтавщині дукачі мали з обох боків зображення релігійного змісту. Такі дукачі дарували на весілля. Інші мали портретні зображення, здебільшого імператриць Єлизавети та Катерини. При цьому традиції носити намисто з дукатів та один медалеподібний дукач не виключали одна одну. Дукачем у 19 - на початку 20-го століття називали дуже різні за матеріальною та художньою цінністю жіночі прикраси - від грубого, але старанно виготовленого, до фабричної штампованої бляшки. Відповідно, в одних місцевостях України на початку 20 ст. дукачі лишилися святковою прикрасою, а в інших їх носили щодня і дорослі, й діти.

                                     

1. Джерела та література

  • Р. М. Шуст. Дукач // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій голова та ін. ; Інститут історії України НАН України. - К.: Наукова думка, 2004. - Т. 2: Г - Д. - С. 492. - 518 с.: іл. - ISBN 966-00-0405-2.
  • Українська минувшина: ілюстрований етнографічний довідник. - К.: Либідь, 1993. - С. 130 - 132
  • Хведір Вовк. Студії з української етнографії та антропології. - К.: Мистецтво, 1995. - С.129-131
  • Українське золотарство. Дукачі: с.: кольор. фот. ; 34х24 см. - Серія "Українське народне мистецтво". - Вид. коштом "Фундації мистецької книжки". - ISBN 978-966-2578-55-3
  • Катерина Матейко. Український народний одяг: етнографічний довідник. - К.: Наукова думка, 1996. - С.149-159