ⓘ Українська філософія

                                     

ⓘ Українська філософія

У цій сукупності поглядів загальнокультурного i філософського штибу зображено особливості інтелектуального життя українського народу. Українська філософія представлена літописами, повчаннями, художніми творами та іншим чином. Її особливість проявлена в систематизованих і струнких теоріях навчань Г. Сковороди засновник першої філософської системи в Україні, П. Юркевича обєктивно-ідеалістичне вчення, В. Лесевича позитивіст започаткувавший "критичний реалізм", П. Копніна засновник "київської філософської школи", розробки з гносеології й логіки наукового пізнання, Д. Чижевського виділив етапи української філософії в історії філософії України, В. Вернадського перший президент Української Академії Наук у 1918 р., В. Липинського консервативний представник української соціології, В. Горського школа "логіки наукового пізнання" в академічній філософії ХIХ-ХХ століть; і розчинена в літературній творчості письменників з поетами, у полемічній думці українського Ренесансу ХV-ХVI ст. ; у реформаторських ідеях Братських шкіл, у політичних настроях Південного товариства декабристів.

Українська філософська думка може бути складна для сприйняття іноземцями як інша філософська традиція аналогічно українським народом - чужорідне, що відображає духовно-практичну історію нації, характер ментальності українського етносу, оригінальність України з її соціокультурним тлом, і тільки розуміння усіх цих факторів у взаємодії є умовою розкриття самобутності української філософської думки.

                                     

1. Ідеї та риси

Українські мислителі передавали погляди більш наглядно в контексті з життям, призначенням й життєвими обставинами людини, не вдавалися в абстрактне теоретизування. Виражали світоглядові особисті думки, аніж абстрактні схеми та теоретичні аргументи. В українській філософії переважали емотивні елементи над раціональними. Але разом із тим українській філософії прикметне гармонізація та синтезування, через що крайньо-чіткі філософські системи не мали місця.

Притаманне українській філософії шукання Бога не обовязково звязане з доктринами релігії, український месіанізм "Книги битія українського народу" та філософія культури П. Куліша з синтезом людської екзистенції, природи і духа, заглиблення у внутрішній світ людини, етичний плюралізм, моральні вартості християнської культури і увага на соціально-політичному житті, на історичному матеріалізмі, схильність до діалектичного матеріалізму.

Для Української філософії характерна увага до проблем людини, проблеми пізнання серцем теорія кордоцентризму, синкретичність. Характерні ідеї та риси української філософії в різні періоди:

Українська філософія є частиною всесвітньої філософії. Але вона відтворює самобутні підходи і шляхи розвязання філософських проблем, що спираються на національні культурні традиції. Дослідивши зміст і етапи розвитку філософської думки в Україні стає зрозумілою історія українського народу, особливості формування його духовного світу, його культури та традицій.

                                     

2. Періоди й етапи

У розвитку та в становленні філософії в Україні відокремлені періоди:

  • Становлення і розвиток філософської думки в Київській Русі;
  • зародження культури незалежної України й формування сучасної філософії XX-XXI століть.
  • період української філософії в культурі романтизму XIX-XX століть;
  • від 1930-х років до кінця 1980-х років - філософія періоду УРСР, а також філософія української діаспори;
  • період філософії українського Відродження та Просвітництва і розвитку філософії в Києво-Могилянській академії козацька доба;

Системно розглядаючи виникнення й розвій української філософії як ланки світового історико-філософського процесу виокремлені етапи:

  • філософська діяльність повязана з виникненням науково-освітніх центрів, братств, колегій зі становленням професійної філософії від XI століття;
  • Світоглядні уявлення "першоукраїнців" язичницько-міфологічної доби як переддень української філософії в V-IX століттях;
  • філософські погляди українських мислителів у добу Київської Русі з філософсько-теологічним вченням IX-XVI століть;
  • сучасна академічна, фахово-освітня українська філософія в XIX-XXI століттях.
  • формування самобутніх українських філософських концепцій як класична доба української філософії в XVIII столітті;
                                     

3. Проблематика

Зазначені періоди характеризуються постановкою наступних проблем:

  • людина - світ.
  • Бог і світ;
  • Людина й нація;
  • людина та суспільство особа - громада;
  • людина і Бог світське - духовне;

Міжвідомчу збірку "Проблеми філософії" у 1966 р. редагував Д. Острянин. Видатним представником дослідження проблематики у ділянці філософії природознавства був М. Омеляновський.

                                     

4. Антитеза й контраргумент

Український філософ-позитивіст Лесевич Володимир Вікторович у Російській імперії був засновником першої школи з викладанням наук українською мовою, яку за доносом було знищено російською владою в Україні. - Була заборона на викладання філософії в навчальних закладах України в складі Російської імперії, але філософська думка в Україні в другій половині XIX століття - на початку XX ст. значно активізувалася з поширенням нових філософських ідей, ця заборона була знята та створили в Україні перший для Російської імперії філософський журнал.

На початку 1970-х років в СРСР на теренах УРСР почалися репресії проти українських філософів виключно за одною ознакою - хто був носієм української мови та розробляв філософію українською мовою, далі були заборони на філософські публікації українською мовою в УРСР, з навязуванням друку філософських праць виключно російською мовою з 1977–1978 рр.

  • вперше українською мовою було видано "Короткий філософський словник" за ред. М. Розенталя і П. Юдіна у 1940 році;
  • вдруге українською мовою було видано "Філософський словник" за ред. В. Шинкарука у 1973 році.

- Коли унезалежнені народи формують свою історію, то представники імперіалістичного світогляду заперечують їх існування. Росія та їй подібні опиняються в ситуації дефіциту особистостей для хронології власної історії науки, історії літератури тощо. Широко відомо, коли називають у Росії та москвофіли в Україні українського письменника Гоголя "російським", українського поета Шевченко "російським", українського філософа Сковороду "російським" тощо. У звязку з чим виникають антитези, що не витримують критики, мовляв "немає української філософії" та її буцімто "не існувало". Але національно-культурна самоідентичність передбачає ідентифікацію й філософії також.