ⓘ Свита

                                     

ⓘ Свита

Свита або свитка - довгополий верхній одяг з домотканого грубого сукна в Східній Європі Середньовіччя та Нового часу. Різновид жупана. Зазвичай сірого або брунатного кольору. Одяг убогих людей, селян. Свита є верхнім традиційним одягом українців.

                                     

1. Назва

Слово свита виводять від прасл. *sъvita, повязаним з *viti - "вити", "звивати". Прасловянську форму реконструюють також як *svita, порівнюючи з латис. svietas "обмотки на ногах у жінок", його зіставляли й з болг. свила "шовк".

Колова свита - овчинний напівшубок, без лацканів, зі стоячим коміром.

                                     

2. Історія

Свиту потрібно вважати за одну зі старовинних видів одягу, що належали до українського одягу, бо про неї є вже згадка в Печерському патерику. Якою була в той час свита сказати важко, але її крій був майже той самий, що і свити кінця XIX ст.: так само нерозрізана спина, такі самі фалди і так само вшиті рукава. Свита була одягом простого населення. Міщани та вищі суспільні стани свити не носили.

І. П. Котляревський "Енеїда"
                                     

3. Жіноча свита

Жіноча свита 19 ст. мала такі самі риси як і сердак у бойків. Її викроювали так само, тільки ширшу і так щоб одна пола заходила на іншу. Від стану, свиту розширювали вставними клинами, які утворювали так звані вуси. Старіші свити, як це видно з малюнків Рігельмана, шили до двох вусів. Пізніше її почали змінювати: спочатку додали посередині третій, внаслідок чого зникла нерозрізана спинка прохідка, засібок, а ще пізніше почали додавати 5, 7, 9 і до 11 вусів. В старовинних свитках на шви накладали барвисті шнурки, що було також оздобою свити. Ці вуси являють собою архаїчну рису свиту, яка на початку була однакова в чоловіків і жінок. В 19. ст. такі свити були вже тільки жіночими, а в чоловічих - вуси замінені на фалди чи ряси. Виріз для коміра в жіночих свитах робили ширший ніж у чоловіків, щоб було видно шийні прикраси. Сам комір був невеликий до 2-2.5 см. Клипні, тобто лацкани вирізували дугою, по шийному викоті. В деяких місцевостях на Київщині до свити пришивали також відкладний комір.

На малюнках Де ля Фліза в жіночих свитах трапляються коміри-стійки та виложисті коміри. Рукави жіночої свити робили раніше з заковрашами, тобто з заворотами, більш-менш мистецьки вирізаними, але наприкінці 19 ст. їх уже не було, замість того пришивали лямівку зі стрічки. Поли жіночої свитки робили якомога ширшими та скошували їх так, щоб у низу права заходила на ліву. Взагалі в жіночій свиті, як і у всьому жіночому та чоловічому українському одязі, права пола прикриває ліву й одяг защіпають з лівого боку на ґудзики, сплетені з ремінця у вигляді кульки та на петельку. Довжина жіночої свити відрізняється в різних місцевостях: на Лівобережжі - коротша, на Правобережжі - довша.

Залежно від місцевості свити відрізнялися також і кольором. Найпоширеніші були білі свити, а сірі та темні зустрічалися тільки на заході та півночі. На Поділлі та на південній Волині свити обшивали кольоровими шнурками та різними візерунками. У Буковині та на Галичині свити вишивали різнокольоровою вовною на комірі та ззаду на вусах.



                                     

4. Література

  • Вовк, Хведір. Студії з української етнографії та антропології / проф. Хведір Вовк. - Прага: Укр. громад. вид. фонд, арк. іл.
                                     

5. Посилання

  • Свита // Российский Этнографический музей. рос.
  • Свита // Українська мала енциклопедія: 16 кн.: у 8 т. / проф. Є. Онацький. - Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. - Буенос-Айрес, 1964. - Т. 7, кн. XIII: Літери Риз - Се. - С. 1692. - 1000 екз.
  • Полотнянка // Українська мала енциклопедія: 16 кн.: у 8 т. / проф. Є. Онацький. - Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. - Буенос-Айрес, 1963. - Т. 6, кн. XI: Літери Пере - По. - С. 1426. - 1000 екз.
  • Свита // Універсальний словник-енциклопедія. - 4-те вид. - К.: Тека, 2006.